Підготовка майбутніх учителів технологій до застосування етнодизайну у професійній діяльності

Abstract

Етнодизайн є синергією народного мистецтва та сучасних технологій дизайн-проектування. Технології етнодизайну, спираючись на глибоко національну традицію, сприяють створенню сучасних проєктів, що втілюють етнічну унікальність та є цікавими для всього світу. Зважаючи на перспективи оновлення та розвитку Нової української школи, найбільш привабливими для впровадження етнодизайну в освітній процес має освітня галузь – технології. Зокрема, актуальності набуває підготовка майбутніх учителів технологій та її етнодизайнерський напрям, що повинні не лише відповідати сучасним вимогам, а й майбутнім викликам. Визначальну роль у підготовці майбутніх учителів технологій відіграє володіння інноваційними технологіями навчання етнодизайну, вміння їх адекватно застосовувати в освітньому процесі. Тому дослідження методичної специфіки підготовки майбутніх учителів технологій, що впливає на ефективність впровадження етнодизайну в професійній педагогічній діяльності, є актуальною. У дисертації основна увага приділена народній ляльці як об’єкту етнодизайну, в якому прослідковується синергія різноманітних видів традиційного декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема вишивки, ткацтва, прийомів традиційного крою, валяння з вовни, вибійки, фарбування рослинними барвниками, аплікації, виготовлення штучних квітів традиційним способом, плетіння з природних матеріалів, бісеронанизування, роботи зі шкірою, виготовлення прикрас з текстилю та інші. Народна лялька є втіленням комплексності технологій етнодизайну, найбільш ціннісним аспектом яких є виховний, естетичний, екологічний, національно-патріотичний потенціал народного мистецтва. Тому технологія виготовлення народної ляльки може бути впроваджена в освітній процес на різних його етапах та різноманітних форматах організації навчання і виховання молоді, зокрема, на уроках технології в закладах загальної середньої освіти, гурткових заняттях в закладах позашкільної освіти, виховних та мистецьких заходах, екскурсіях, майстер-класах і творчих зустрічах з народними майстрами тощо. У ході теоретичного пошуку проаналізовано значний масив наукової, спеціальної літератури, присвяченої етногенезу народної української іграшки, проведено етнографічні польові дослідження та представлено результати етнографічних розвідок регіональних особливостей ляльки Полтавщини, що слугують теоретичною основою навчання етнодизайну народної ляльки. Побіжно розглянуто витоки іграшкарства, первісну, ймовірно сакральну, роль ляльки; загально європейську тенденцію процесу розмежування народної домашньої іграшки та кустарного іграшкового виробництва, появу іграшкових промислів, становлення мистецтва народної ляльки. Ґрунтовно потрактовано та уточнено поняття «дизайн», «етнодизайн», «декоративно-ужиткове мистецтво», «декоративно-прикладне мистецтво», «народне мистецтво»; досліджено семантику понять «іграшка», «народна іграшка», «іграшкарство», «лялька», «лялька-мотанка», «вузлова лялька». Систематизовано технології етнодизайну народної ляльки, як цілісного об’єкту дизайн-проєктування, у процесі виготовлення якого вивчаються різноманітні техніки декоративно-ужиткового мистецтва, та згруповано їх у технології формування українського традиційного костюму; технології застосування традиційних натуральних матеріалів та технік їх обробки і декорування; технології дослідження національної колористики та орнаментики; технології вивчення та реконструкції побутово-обрядового значення ляльки.