Форми організації допрофесійної хореографічної підготовки в Україні у період 20-х рр. XХ століття

Abstract

У статті розкрито особливості розвитку хореографічної освіти в Україні у допрофесіійних формах організації в період 20-х рр. XX століття. В аспекті суспільно-політичних і культурних детермінант проаналізовано організаційнопедагогічні засади хореографічної підготовки підростаючого покоління у структурі загальної та позашкільної освіти. Уточнено просвітницьке значення феномену допрофесійної танцювальної творчості. Спостережено, що в досліджуваний період дитяче хореографічне аматорство формувалося в освітній та культурно-мистецькій галузях у закладах різного функційного призначення: в загальноосвітніх установах, хореографічних профшколах, мистецьких студіях, дитячих та юнацьких клубах. Поширення елементарних хореографічних знань відбувалося також у масових формах організації дозвілля естетико-виховної спрямованості: концертах, літературно-музичних ранках, вечорах, масових народних святах. На основі аналізу тогочасної звітної документації освітньої галузі виявлено, що офіційна підтримка шкільної та позашкільної дитячої аматорської хореографії була централізованою, нормативно та методично врегулюваною і підпорядковувалася ідеологічним наративам тогочасного суспільства. В упорядкуванні змісту шкільної рухової підготовки домінував фізкультурний ухил. Пріоритетним напрямом дозвіллєвої хореографічної активності школярів у закладах масової культури визначаємо тяжіння до новостворених масових танцювальних форм радянського походження. Основними принципами масового дитячого хореографічного виконавства були доступність танцювальної лексики, поєднання елементарних природних рухів, стрибків, бігу, простота й художність музичного супроводу. Доведено, що впродовж досліджуваного періоду формування змісту допрофесійної хореографічної підготовки дітей та учнівської молоді передбачало кореляцію ідеологічних і просвітницьких завдань. Масові хореографічні форми інтерпретувалися передовсім як дієвий складник загальної системи класового виховання. Водночас зауважено про невисокий якісний рівень дитячої аматорської хореографії в системі культурно-масової роботи, незважаючи на її популярність у соціумі. Відповідно, актуальною залишалася потреба в удосконаленні допрофесійної танцювальної творчості в різних формах організації.