Перспективні напрями піднесення якості шкільної математичної освіти

Abstract

Представлено фактичний матеріал про суттєві недоліки у стані шкільної математичної освіти в Україні, Болгарії, Біларусі, Латвії, Польщі та Угорщині: зниження рівня навчальних досягнень учнів, утрату бажання вивчати математику, падіння престижу математичної освіти і математичних професій у суспільній свідомості та ін. Констатовано зниження уваги українських науковців до проблем попередження і усунення неуспішності навчання школярів, завуальованої вживанням терміна “початковий рівень навчальних досягнень”. Розкрито несумісність аномальної перевантаженості навчальних програм і підручників із принципом доступності навчання та наслідки цієї аномалії: втрату учнями бажання навчатись, неуспішність навчання, підміна свідомого засвоєння навчального матеріалу його заучуванням, загрозливо високий рівень захворюваності учнів. Проаналізовано унікальний досвід викладачів математики минулих поколінь (П. Долгушин, П. Ларичев, Г. Гусарська) і сьогодення (С. Логачевська, О. Плисюк) щодо практичної реалізації нормованого навчання, звільненого від перевантажень учнів. Встановлено високу освітню і розвивальну ефективність внутрішньої (в одному класі) диференціації навчання учнів з високим, середнім і низьким рівнем навчальних досягнень та її обумовленість глибоким опрацюванням навчального матеріалу з метою адаптації до будь-якого рівня навчальних досягнень учнів. Обґрунтовано висновок про те, що упровадження в масову шкільну практику внутрішньої диференціації навчання уможливлює реалізацію перспективних напрямів піднесення якості математичної освіти: звільнення учнів від навчальних перевантажень, усунення прогалин у знаннях і уміннях, засвоєння умінь і навичок самостійної роботи, розвиток мислення та інтересу до вивчення математики, підвищення рівня навчальних досягнень.