Поняття освіти у філософсько-педагогічному вченні С. Русової

Abstract

Перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій значною мірою базується не на матеріальній, а на інтелектуальній власності, на знаннях як субстанції виробництва, отже, цей перехід визначається рівнем людського розвитку в державі та станом наукового потенціалу нації. Оскільки умонастрій сучасного суспільства, у тому числі й українського, стає все більш людиноцентричним, остільки розвиток особистості за таких умов, з одного боку, є основним показником прогресу, а з іншого, — головною передумовою подальшого розвитку суспільства. Тому й найпріоритетнішіми в XXI столітті стають пачка, котра продукує нові знання, та освіта, як система, що олюднює знання і, насамперед, соціокультурно забезпечує індивідуальний розвиток людини. Причому освіта утворює таку структуру, що викопує роль соціокультурного мікрокосму, розгортання якого виливається в загальний стан культури і соціальних відносин у суспільстві. Освіта, отже, виступає первинною ланкою соціокультурної реалізації здібностей людини, котра одночасно є й етапом її життя. А «Національна доктрина розвитку освіти» підкреслює, що «освіта нині стала визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства». Стаття інтерпретує поняття освіти у філософсько-педагогічному вченні С. Русової. Підкреслюється, що воно базується на принципі єдності особистого і суспільного, тому освіта розглядається як загальносуспільний процес, за допомогою якого відбувається включення нації в систему світової культури. Авторка обгрунтовує положення про те, що філософсько-педагогічні ідеї С. Русової можуть бути використані для розробки концептуальних основ національної системи освіти і виховання в Україні.