Загальнохристиянські аспекти есхатології : наукова інтерпретація

Abstract

Есхатологія (від грецьк. Eschatos — останній, logos — вчення)— релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу. Есхатологічні ідеї властиві більшості як етнічних, так і світових релігій. Складовими есхатології є уявлення про Царство Боже (як небесне, так і земне) про антихриста, воскресіння мертвих, страшний суд (Армагедон), рай та пекло. У сучасних умовах есхатологія є однією з провідних тем конфесійної футурології і включає прогнозування кінцевості цивілізаційного розвитку, демографію, соціальні та екологічні катаклізми тощо. Витоки есхатології сягають далекого минулого людської історії і пов’язані з основними етапами становлення релігійно-міфологічної свідомості. Початки поглядів про завершення земного шляху людства і можливості його повернення до нового життя (через воскресіння) за допомогою чуда, про прийдешню загибель і відновлення світу, слід, на думку представника критичного релігієзнавства П.Г. Гопченка, шукати не тільки в трагічних колізіях боротьби з природними стихіями, але й у проблемності пізнання світу, а вже потім і в соціальних протиріччях.