Речення з предикатами стану / ставлення суб’єкта як маркери мовної особистості Ольги Кобилянської: прагмарелевантний вимір

Abstract

Національна мовна картина світу українського народу інтегрує значний арсенал лінгвальних маркерів, що вияскравлюють специфіку переживання мовцем свого внутрішнього стану (та ставлення до об’єктивної реальності) чи допомагають усеохопно пізнати такий стан співрозмовника під час спілкування. Предикати фізичного, фізіологічного, психоемоційного й інтелектуального стану / ставлення носія слугують передовсім вербалізаторами емоційних концептів на рівні мовної картини світу, а синтаксичні структури зі статальними вербативами, ад’єктивами / вербоїдами й адвербативами емоційно «насичують» мовлення як реальних комунікаторів, так і породжених авторською інтенцією персонажів художнього дискурсу. Наділені потужним комунікативно-прагматичним потенціалом в українській мові, такі речення інтимізують авторський посил, розкриваючи перед читачем усю гаму переживань письменника, його внутрішній простір та ставлення до соціуму (ідеться про двобічний суб’єкт-суб’єктний зв’язок «автор – читач» [3]).