Підвищення стресостійкості учасників освітнього процесу як актуальне завдання освітнього менеджменту

Abstract

Схильність до стресового стану в умовах повномасштабної війни є цілком закономірною, проте миритися з нею як із чимось обов’язковим не слід. Особливо це стосується вчителя, якого, за твердженням В. Калошина, стрес навіть у звичайних умовах досить часто «призводить до апатії, депресії, песимізму, хвороб, його професійного «вигорання», суттєво знижує ефективність навчально-виховного процесу», а також, опосередковано, «вкрай негативно впливає на настрій та стан здоров’я учнів». Проблема посилюється сьогодні, коли відчуття тривоги, безсилля перед малопередбачуваними і загрозливими обставинами переживають українці вже понад рік. Багато хто обрав переїзд до інших, безпечних країн (що теж є значною мірою стресогенним, особливо за відсутності істотної підтримки на новому місці проживання), але більшість населення залишилися на батьківщині, де кількість стресорів постійно перебуває в динаміці, то суб’єктивно чи об’єктивно зменшуючись, то знову наростаючи.