Зміни у системному підході навчання та виховання молоді у Німеччині в 1933-1939 рр.

Abstract

Шкільна освіта в Німецькій імперії була продуктом авторитарної бюрократичної держави. Учителі суворо дотримувалися чітко сформульованих навчальних планів, які були складені ще в доіндустріальний період. Існувала жорстка дисципліна, яка більше підходила для казарми, ніж для школи. Після падіння імперії та проголошення Веймарської республіки у школах зросла роль батьків, їх стали спонукати більше займатися вихованням дітей. Післяшкільна діяльність також розквітла, спонукалося створення гуртків та спортивних секцій. Пропагувався індивідуалізм дитини як особистості. Молодіжний рух розвинув ідею про те, що вчитель має бути не лише посередником у передачі знань, а лідером молоді, активно брати участь у позакласній діяльності. Прихід до влади націонал-соціалістів ознаменував собою початок особливої епохи в історії Німеччини, періоду, коли радикальні концепції про співіснування держави та суспільства прийшли на зміну традиційним уявленням. Кожна сфера життя мала бути під контролем держави, основоположним напрямком якої була ідеологія нацизму.