Парадокси реалістичного гуманізму Олеся Гончара

Abstract

Стаття присвячена проблемі роздвоєння свідомості радянських письменників, неминуча за умов «соцреалізму», що спонукала їх поєднувати непоєднуване — комуністичну догматику й національні цінності, людську гідність, «обмежуватися "півправдою"» (А. Дімаров). Амбівалентність найповніше позначилася на кіноповістях О. Довженка, який не тільки прокладав нові шляхи літературі другої половини ХХ ст., а й передав письменникам амбівалентну якості, які позначилися й на романах О. Гончара, зокрема батальних, які перегукуються з нашим сьогоденням. Лишаючись в межах «соцреалізму», він намагався виходити за його межі в альтернативній сюжетиці, як і в творах О. Довженка: червоноармійці йшли в атаку «За Родину! За Сталина!» і водночас воювали за Україну, котра в контексті СРСР ніколи не була суб’єктом свого буття.