Г.Ващенко: загартування волі і характеру - основна мета виховання української молоді

Abstract

Серед визначних українських учених, педагогів, просвітителів, громадських діячів першої половини ХХ ст. гідне місце посідає Григорій Григорович Ващенко (1878 – 1967 рр.), видатний представник української культури, державний діяч, письменник, учений-педагог, педагог-практик, професор, широко відомий в діаспорі, але малознаний на Батьківщині, якого спіткала трагічна доля жити і вмерти в еміграції. Г. Ващенко в історії української педагогіки посідає особливе місце як автор досліджень проблеми формування виховного ідеалу у молоді. За твердженням видатного українського педагога Г. Ващенка, людина у своєму житті повинна орієнтуватися на систему ціннісних вартостей, що складають основу виховного ідеалу як мети виховання. Історіографічний пошук засвідчив, що творча спадщина і педагогічна діяльність Г. Ващенка почали привертати увагу українських дослідників лише на початку 90-х років ХХ ст., коли стало можливим вивчати внесок педагогів, яких несправедливо у радянські часи було названо буржуазними націоналістами.