Деміфологізація етнології релігії: межі радянських та сучасних інтерпретацій

Abstract

Співвідношення релігії та етносу — важлива наукова проблема, яка знає різноманітні підходи до її вирішення. Серед найпоширеніших назвемо компенсаційну, гносеологічну, функціональну, релігійну концепції. Виходячи з першої, поява релігії в рамках спільнот, що об’єдналися за принципом спорідненості, пояснювалася як спосіб ідеологізації соціального захисту від страху, безсилля, чого вимагали жахливі умови первісного життя. Релігійна свідомість тісно пов'язує релігію і етнос, але не природними коренями, а божественними. І нація, і релігія постають у ній як творіння Божі, проекція космічних принципів організації суспільства та віри в Бога. Гносеологічний підхід передбачає, що релігію пізнають через ідеї, які відтворюють певну реальність. З'ясувавши сутність цієї реальності і причини появи хибних поглядів, джерелом яких виступає релігія, цей підхід обмежує релігію системою переконань або уявлень. Відповідь на питання, чи є релігійні ідеї істинною віссю якоїсь дефініції дійсності, перетворюється на метафізичну проблему. Тому дослідники прийшли у своїх роздумах до висновку про необхідність застосування власне функціонального підходу до релігії, який, порівняно з іншими, має певні переваги.