Національна ідентичність «постновітньої» доби: механізм та перспективи розвитку

Abstract

Актуальність дослідження. Серед безлічі проблем сучасності, актуалізованих процесами глобалізації, важливе місце займає проблема національної ідентичності. Глобалізація, як процес все більш повного і всебічного залучення широких мас населення і територіальних національно-державних структур у формування всесвітньої суспільної системи, пред'являє все більш жорсткі вимоги до відповідності змісту ідентичності людини і суспільства наростаючим змінам соціокультурної сфери. Тому проблеми розвитку етнічної та національної ідентичності в умовах глобалізації останнім часом привертають надзвичайну увагу наукових киї у всьому світі. Крім того, популярність цієї тематики зумовлена прагненням науковців осмислити «етнічний парадокс сьогодення» — зростання ролі етнонаціонального фактору під час поширення глобалізаційних уніфікуючих тенденцій в економіці, суспільно-політичному житті, під час створення єдиного інформаційного простору та розвитку глобальної культури тощо. Серед багатьох проблем сучасної національної ідентичності особливої актуальності набуває проблема механізмів та перспектив її розвитку, зокрема, питання долі національних ідентичностей у ситуації одночасного прояву факторів уніфікації і розширення глобального культурно-інформаційного простору, з одного боку, і загострення боротьби за збереження етнокультурної різноманітності, з іншого. Отже, мета пропонованої статті полягатиме в спробі культурфілософського висвітлення механізмів та перспектив збереження націй і національної ідентичності в добу «етнічного відродження» і глобалізації. Поставлена мета зумовлює вирішення певних завдань: по-перше, визначити природу та специфіку відтворення національної ідентичності; по-друге, визначити, які соціокультурні зміни відбуваються в суспільстві в умовах глобалізації та з’ясувати їх вплив на національну ідентичність; по-третє, простежити перспективи національної ідентичності та проаналізувати чинники її відтворення.