Початки переходу від лінійно-монологічної до плюралістичної інтерпретації історії в українській філософії

Abstract

Сучасна соціокультурна ситуація в Україні характерна домінуванням методологічного плюралізму. Це виражається у співіснуванні, перетині, перемішуванні багатьох філософсько-методологічних напрямків і шкіл, які функціонували в минулому. Зокрема, в Україні соціокультурні процеси витлумачуються нині в річищі позитивізму, неомарксизму, з погляду основних напрямків екзистенціальної філософії, поєднання богослів’я з філософськими ідеями (релігійна філософія), а також з поширенням філософії постмодернізму, котра не визнає ніякі «ізми». Вчені нині вважають, що «розробка сучасної світоглядної парадигми є складним, багатовекторним » процесом, який, синтезуючи різноманітні інноваційні методології пізнання та пояснення, прагне представити людству теоретико-наукову картину світу («модель світу», «образ світу», «світобачення») як ідеальну конструкцію, покликану визначати основний зміст світоглядних структур, які, у свою чергу, впливають на подальше функціонування і розвиток культури, людської цивілізації в цілому». Це вимагає від філософії по-новому глянути на історичний процес, якщо розуміти під ним сукупність оповідей про існування людей в суспільстві та тлумачення суспільних перетворень. У статті розглядається проблема переходу від лінійного до поліцентричного розуміння історії в українській філософській думці XIX ст. Авторка вважає, що початки переходу до посткласичної парадигми в українській філософській думці закладено творчістю П. Куліша та В. Антоновича. Концентровано плюралістично-поліцентрична версія історичного процесу представлена працями М. Драгоманова.