Синергетичні тенденції філософії історії П.Куліша

Abstract

Засновники синергетики як науки, шо сформувалась у другій половині XX ст., звичайно, не мали гадки про П. Куліша — українського мислителя і діяча на ниві освіти, який жив і творив у XIX столітті. Проте він належить до тих небагатьох українських «енергетистів», які тісно співпрацювали з 1. Пулієм— українцем із Тернопільщини, шо зробив значний внесок у розробку філософських та фізичних проблем радіаційно-енергетичних процесів. До того ж грунтовна обізнаність П. Куліша із тенденціями європейської філософії, науки й освіти давала йому можливість гідно оцінювати науково-світоглядні новації, як і потребу їхньої реалізації в навчально-педагогічній діяльності. Загалом усі науково-освітні новації з другої половини XIX ст. в Європі прямо пов’язувалися із вченнями про еволюцію та прогрес. Вони стали також прикметою філософсько-освітніх поглядів П. Куліша, які він розвивав на грунті українознавства. Безпосереднє вивчення функціонування (прогресу) й еволюції суспільства він розглядав як основне завдання наукової історії та соціології, а філософське осмислення результатів їхніх досліджень вважав невід’ємним від науково-освітньої роботи у школі та за її межами. Крім того, орієнтація на еволюціонізм дала можливість П. Кулішеві близько підійти до виявлення синергетики самостановлення і самоорганізації суспільства в Україні, а без цього, на наш погляд, неможливе і вивчання історії як науки. Зауважимо у зв’язку з цим, шо розробляючи синергетику як науку, І. Пригожин сформулював певні методологічні передумови для переосмислення процесів, зафіксованих системою освіти та інтерпретованих в історії філософії і науки. Синергетична методологія дає можливість по-новому глянути і на розуміння П. Кулішем суспільства в річищі історії української філософії освіти, яке до цього часу залишається не дослідженим. Адже жодної публікації на цю тему немає, а філософська спадщина його, по суті, не вивчена належним чином. Тому не дивно, шо зараз окремі автори вважають П. Куліша «спінозистом» або ж «позитивістом», хоча загалом логіка його думання досить близька до ідей синергізму. Спробуємо обгрунтувати це положення, спираючись на основні поняття синергетичної методології. Зокрема, предметом нашого розгляду будуть питання організації суспільства як різновиду дисипативних систем, а також законів його функціонування у філософсько-освітніх поглядах П. Куліша.