Війна як парадигма теорії соціального конфлікту: на прикладах концепцій діалектичної теорії конфлікту і конфліктного функціоналізму

Abstract

Дослідження конфліктів належить до галузей соціальної науки, які найбільш динамічно розвиваються сьогодні. Конфлікт є справді міждисциплінарним предметом дослідження філософії, соціології, психології, політології, права, педагогіки, військової науки, математики, економіки тощо... Це пов’язується з впливом соціальних факторів на зростання конфліктності в усіх сферах суспільного життя та взаємодії людей. Інтерес до феноменології конфлікту не є похідним або тимчасовим, тому що він відіграє особливу роль у міжнародному житті на сучасному етапі. Зникнення військового протистояння Заходу і Сходу зумовило висунення на авансцену багатьох нових протиріч: розширення зони збройних конфліктів, відносини залежності, тиску, примусу і насилля одних держав і народів над іншими. В останнє десятиріччя число конфліктів, які виникають у зв’язку з отриманням автономії і незалежності перевищило кількість конфліктів, пов’язаних з вибором політичної системи або уряду. На сучасному етапі актуальним є положення, яке визначив О. Капто. Він вважає, шо війну «недостатньо розглядати тільки як продовження політики іншими засобами (Клаузевіц), її необхідно розуміти як ситуацію соціального конфлікту, який відповідно і повинен вирішуватися соціальними засобами і методами». Саме аналіз війни як соціального конфлікту і є метою нашого дослідження.