Етнокультурна маргінальність як прояв кризи ідентичності особистості в добу глобалізації

Abstract

Глобалізаційні процеси невпинно змінюють наше життя. У цей час іноді занадто швидкі зміни в глобальному соціокультурному просторі впливають на особистий стан людини, призводять до психологічних проблем і розладів, неадекватної соціальної поведінки і кризи ідентичності особистості. Особистість потрапляє у кризову ситуацію, яку А. Тоффлер вдало визначив як «футурошок» — стресове, шокове становище, у якому перебуває людина, нездатна пристосуватися до зовнішніх змін, неспроможна прийняти новий світ в усій його складності. Серед багатьох проблем кризового стану особистості, різко актуалізованих процесами глобалізації, окреме місце посідає проблема кризи етнокультурної та національної ідентичності особистості, зокрема питання етнокультурної маргінальності як проміжного стану людини в системі етнічних відносин. Особливої актуальності питання етнокультурної маргінальності набуває в перехідний період, коли суспільство переживає стан інтенсивних змін базових цінностей: світоглядних, культурних, духовних, політичних, ідеологічних, національних тощо. Такі зміни, особливо за умов тривалої соціальної неусталеності, зумовлюють якісні зрушення в людський свідомості та реструктураційні процеси ідентичності особистості. Немає сумніву, що вирішення проблеми етнокультурної маргінальності повинно виходити з індивідуального підходу якщо не до жодної окремої особистості, то принаймні до певної групи маргіналів. Тож, можна зазначити - глобалізаційні процеси, інтегруючи зовнішній культурний простір, посилюють внутрішню етнокультурну диференціацію і призводять до загострення проблеми самовизначення особистості. Однією з найпоширених форм прояву кризи ідентичності за сучасних умов виступає етнокультурна маргіналізація як наслідок ситуації глобальної «відкритості» суспільств, їхньої соціальної нестабільності та динаміки міграційних процесів. Процес пристосування маргінальної особистості до нових умов життєдіяльності — це своєрідна відповідь на виклики суспільства. Проте адаптація етномаргінальної особистості до нових умов існування в добу глобалізації відбувається вкрай повільно і болісно, шо пояснюється передусім відсутністю стабільних форм життя, порушенням соціальної структури, руйнацією традиційних моральних норм і формуванням уніфікованої глобальної культури. Шляхи вирішення цієї проблеми — перспективна й вкрай актуальна тема подальшого наукового дослідження.