Сучасні педагогічні технології проєктної діяльності як основа науково-дослідницької компетентності майбутніх військових фахівців

Abstract

Статтю присвячено аналізові наукових основ побудови і застосування педагогічних технологій проєктної діяльності у процесі підготовки майбутніх військових фахівців – офіцерів тактичного й оперативно-тактичного рівнів. Виокремлено на основі наукових позицій провідних українських учених та матеріалів із досвіду роботи закладів вищої освіти сучасні педагогічні технології проєктної діяльності військових фахівців (офіцерів тактичного й оперативно-тактичного рівнів) як основу формування їхньої науководослідницької компетентності. З’ясовано, що проєктна діяльність розвиває значущі для військового фахівця якості особистості – креативне мислення, самостійність, наполегливість, відповідальність, гуманність, що є особливо актуальними в складних обставинах воєнних дій на території країни; педагогічна технологія проєктної діяльності створює для здобувачів вищої військової освіти перспективу вибору власної позиції та ролі в системі відносин у проєктній групі, дозволяє зробити вибір індивідуальних засобів науково-дослідницької роботи над кожним проєктом – від окремого рішення до складних і масштабних військових моделей та програм. З’ясовано значення реалізації принципу єдності теорії і практики фахової підготовки у процесі організації проєктної діяльності майбутніх офіцерів; проведено висновки щодо того, що ефективність спланованої, обґрунтованої, усвідомленої та алгоритмізованої проєктної діяльності майбутніх військових фахівців можливо підвищити з використанням засобів педагогічних технологій: соціальної взаємодії (інтеракція, взаємопідтримка, допомога під час роботи над проєктним завданням); дослідницьких (вибір ефективної методології дослідження, генерування ідеї); організаційно-управлінських (планування, проєктування та розподіл обов’язків, управлінське рішення, організація спільної діяльності); комунікативних (обговорення публічних виступів, формулювання власної точки зору, підготовка висновків, відстоювання власної думки, використання сучасних видів наочності, представлення і захист результатів власних досліджень); рефлексивних (самооцінка і взаємооцінка результатів і рішень, самоаналіз продуктів тощо).