Теоретична модель чинників особистісної стресостійкості батьків дітей із психофізичними порушеннями

Abstract

У статті на основі науково-теоретичного аналізу проблеми стресостійкості представлено новостворену теоретичну модель чинників особистісної стресостійкості батьків дітей із психофізичними порушеннями, яка включає такі важливі компоненти: параметри психофізичного порушення дитини (час виникнення, локалізація ураження, ступінь його вираження, супутні розлади і ускладнення, компенсаторні можливості, перспективи розвитку та реабілітації); особливості життєвої ситуації батьків (місце проживання, соціальне оточення, професійна діяльність, доступ до соціальних і освітніх послуг тощо); суб’єктивні та об’єктивні чинники стресостійкості; специфіка сприймання стресової ситуації, що склалася; копінг-стратегії (продуктивні, порівняно продуктивні) та копінг-ресурси. Коротко обґрунтовано вибір кожного елементу сконструйованої моделі та сформульовано авторське бачення їх взаємодії. Акцентовано на кількох варіантах копінг-стратегій, позитивна характеристика яких полягає у стимулюванні батьків до аналізу проблеми сімейних стосунків та вирішення складних життєвих ситуацій, пов’язаних із хворобою їхньої дитини. Такими копінг-стратегіями стали: 1) продуктивні, проблемно орієнтовані: фокусування на пошуку шляхів і можливостей вирішення проблеми психофізичного розвитку дитини; подружня згуртованість, спрямована на подолання спільного стресу; включення батьків у корекційно-розвивальний процес; фокусування на позитиві, обдумування стресової ситуації; зіставлення хвороби дитини з іншими випадками; психологічне відволікання на заняття улюбленою справою; 2) порівняно продуктивні, спрямовані на пошук соціальної підтримки: пошук духовної опори, підтримки, порад, допомоги соціальних організацій та окремих людей, які мають подібний досвід; звернення за професійною допомогою; терпеливе очікування результатів психо-соціального розвитку дитини. Паралельно неефективними копінг-стратегіями визначено, наприклад, відмову батьків від будь-яких дій через розпач, надію «на диво» в раптовому одужанні дитини, свідоме ігнорування чи дистанціювання від проблеми та інші, оскільки вони лише ослаблюють негативні відчуття і тривогу, не вирішуючи при цьому самої проблеми. У будь-якому разі, підкреслюється, що на вибір людиною стратегії копінг-поведінки впливають ситуаційні чинники та особистісні особливості.