Семіотика як органон пізнання

Abstract

Сучасну людину сміливо можна назвати «людиною інформаційною», оскільки безпосередньою життєвою реальністю для неї виступає інформаційна система, складниками якої є різноманітні знаки. Інформаційний світ, що оточує людину, репрезентується терміном «інфосфера», підґрунтя якого становить тлумачення інформації як об’єктивної сутності, котра поєднує у собі матеріальне (фізичне) та ідеальне, або структуру та функцію, у тісному взаємозв’язку, а фізична реальність визначається як реальність інформаційна (= інформаційний світ) [1, с.5]. Усвідомлення цього факту має за наслідок звернення представників багатьох наукових дисциплін (філософії, лінгвістики, психології, соціології тощо) до надбань семіотики1, бо саме ця наукова галузь фіксує генезу та перспективи інформаційного соціуму, постає найбільш структурованою частиною інформаційної сфери.