Соціальні архетипи в контексті безпеки соціальної системи

Abstract

Принципово важливим напрямком у сучасних дослідженнях субстанціональних основ суспільств перехідного типу, включаючи їх культурно-цивілізаційний компонент, є аналіз проблеми архетипів. «Архетипи соціальної самосвідомості» перебувають сьогодні у полі зору численних дослідників багатьох гуманітарних галузей, зокрема, представників української наукової парадигми, що свідчить про безумовну актуальність цієї проблеми. Однак доцільно підкреслити, що саме поняття «архетип» досить міцно увійшло в науковий обіг, щоправда, наявність архетипів викликає серед дослідників неоднозначну реакцію. Метою пропонованої статті є визначення місця й ролі соціальних архетипів для адекватності соціально-філософської рефлексії сутності феномена безпеки соціальної системи. Стан стійкості соціальної системи стосовно зовнішніх і внутрішніх несприятливих виливів визначає й характеризує безпеку суспільства, особистості й держави. Тому забезпечення безпеки соціуму пов’язане, у першу чергу, з виявленням факторів соціальної визначеності й цілісності, вичленовуванням тих суспільних компонентів, захист яких є пріоритетним. Втрата визначеності й стійкості суспільної системи або іншої значної спільності людей означає, насамперед, втрату нею своїх соціальних архетипів, розпад ядра цієї спільноти. Отже, суспільна та державна діяльність (політика) у сфері безпеки повинні бути зорієнтовані на опрацювання системи заходів для збереження й зміцнення постійних елементів, констант соціальності. Іншими словами, мова йде про діяльність, спрямовану на утримання якісної визначеності суспільної системи і її основних складових. Звідси випливає також, що та діяльність, яка ігнорує сформовані в суспільстві соціальні архетипи або спрямована на їхнє радикальне ламання, являє собою серйозну небезпеку, призводить до послаблення (руйнування) ядра відповідної соціальності, підриває основи безпеки особистості, суспільства й держави. Підсумовуючи викладене, зазначимо, що складність проблеми, пов’язаної із соціальними константами взагалі й архетипами, які виявляють себе у сфері безпеки, зокрема, полягає, насамперед, у труднощах визначення й виділення тих явищ і типових рис суспільного життя, що виражають неповторні й невіддільні від певного народу якості. Почасти вирішення цієї проблеми лежить на шляху аналізу національного характеру народу як державотворчої нації, що виявляється в тих національних традиціях, які безпосередньо впливають на ефективність забезпечення національної безпеки.