Критика емпіриокритицизму з позицій духовно-академічної філософії кінця ХІХ— початку ХХ ст.

Abstract

Усунення численних прогалин у вивченні історії вітчизняної філософії є одним з найважливіших завдань, виконання яких дає змогу об’єктивно поглянути на ті історико-філософські процеси, шо розгорталися на теренах України, адекватно відтворити цілісну картину формування та розвитку філософських рефлексів. Аналіз теоретичних розробок київських академічних філософів кінця XIX— початку XX ст., шо полишався довгий час на периферії історико-філософської свідомості, вивчення традиції академічного філософствування складає чи не найважливішу з умов подальшого розвитку сучасної української філософії. Тому поглиблене вивчення наукового спадку одного з останніх професорів філософії Київської духовної академії (КДА) П. Кудрявцева надасть нам можливість наблизитися до більш повного розуміння витоків національної філософської культури. Сучасний стан опрацьованості філософського доробку П. Кудрявцева створює необхідні передумови для систематичного відтворення та об’єктивної оцінки його філософських поглядів, які досі ше залишаються не вивченими. Деякі аспекти філософських уподобань та освітньої концепції П. Кудрявцева висвітлені автором цієї публікації у ряді статей. Слід підкреслити також і ті монографії, де автори в основному торкаються лише біографічних подробиць життя П. Кудрявцева, а також і публікацій, які з’явилися в останні роки в енциклопедичних і в новітніх підручниках з історії української філософії. Але якщо історико-філософські погляди П. Кудрявцева поступово вже стають об’єктом вивчення сучасних дослідників української філософії кінця XIX — поч. XX ст., то цього не можна сказати про його гносеологічні уподобання. Саме аналізу останніх автор і присвячує свою наукову розвідку, шо і складатиме мету пропонованої статті.