Контрадикторні фрагменти філософії Лева Шестова в контексті феноменології Едмунда Гуссерля

Abstract

Слід зазначити, що у філософії Шестова йдеться не про сліпу віру, а про віру як другий вимір мислення. Отже, шестовська віра — не мовчазна таїна, вона сповіщає про себе світові мовою розуму, мовою філософського дискурсу. І саме тут, у дискурсі Шестова, відбувається метаморфоза самовиявлення віри, яку М. Бердяєв характеризує так: «Парадоксальність думки, іронія, до якої постійно звертається Шестов у своїй манері писати, заважали його розуміти. Інколи його розуміли як раз навпаки... Філософська думка Л. Шестова зустрічала величезні труднощі у своєму висловлюванні, і це породжувало багато непорозумінь. Складність полягала в неможливості виразити словами те, про що думав Л. Шестов... Людська мова надто раціоналізована, надто пристосована до думки, народженої гріхопадінням — пізнанням добра та зла. Думка Л. Шестова, спрямована проти загальнообов’язковості, мимоволі сама приймала форму загальнообов’язковості. І це давало легку зброю в руки критики» [2,с.106].