DSpace
 

DSpace of Korolenko poltava national pedagogical university >
Наукові видання >
Філософські обрії >
2004(12) >

Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2090

Назва: Ретроспектива Острозького наукового товариства як поєднання влади й освіти
Автори: Копилов, В.О.
Рибалка, В.Г.
Ключові слова: Острозьке наукове товариство
Дата публікації: 2004
Видавець: Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
Короткий огляд (реферат): Сучасна Україна, безумовно, переживає один з найкрутіших поворотів у своїй історії, і її філософія перебуває в пошуку адекватних парадигм свого розвитку. Ідея мерітократії (влада найобдарованіших, еліти суспільства) цілком могла б бути винесена в центр сучасної дискусії про напрямки розвитку й інтенсивність соціальної динаміки як українського суспільства, так і великих держав. Певний досвід аналогічної побудови соціальних інститутів і відносин, формування національної еліти, здатної керувати соціальними процесами як в освіті, так і в системі управління владою, збереження і відродження національної ідеї, традицій і культури в Україні. Одне з першорядних місць в історії формування такого досвіду посідає Острозьке наукове товариство. У дослідженні цієї проблеми і полягає актуальність запропонованої статті. Наукова увага до проблеми вітчизняної мерітократії, як і до багатьох інших проблем вітчизняної філософії, на сьогоднішній день послаблена. У межах цієї статті зроблена спроба розв’язати тільки одне завдання — систематизувати, зрозуміти й оцінити з позицій сучасної науки інтелектуальний, духовний і практичний феномен Острозького наукового товариства з його досвідом взаємоінтеграції влади й освіти, побудови влади за допомогою знань і розвитку цих знань в ім’я влади. Острозьке наукове товариство давало можливість формувати національний характер, національну свідомість, толерантність, неортодоксальність поглядів української молоді, що забезпечувало їй вищі позиції в суспільстві, а згодом— відповідний авторитет у державних, політичних і релігійних колах. Вихованці Острозької школи (академії) ставали вчителями, літераторами, друкарями, проповідниками, секретарями в державних і приватних установах. Кінець XVI — початок XVII ст. став періодом розквіту Острозького культурно-просвітницького товариства, часом найінтенсивнішої наукової і суспільно-політичної діяльності його вчених. Таким чином, можна зробити висновок, що Острог (у широкому інтелектуально-духовному і геополітичному значенні цього слова) явив собою хоч і епізодичний, але достатньо успішний зразок поєднання освіти і влади. Хоча більшою мірою це була практика союзу освіти і влади, ніж його глибоке теоретичне обгрунтування, але це жодною мірою не знижує евристичного значення такого найбільшого феномена в історії вітчизняної філософії, як Острозьке наукове товариство.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2090
Розташовується у зібраннях:2004(12)

Файли цього матеріалу:

Файл Опис РозмірФормат
Kopilov_Rybalka.pdf188,08 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити
Перегляд статистики

Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.

 

Valid XHTML 1.0! Програмне забезпечення DSpace Авторські права © 2002-2005 Массачусетський технологічний інститут та Х’юлет Пакард - Зворотний зв’язок