Антропологічний принцип у сучасному вітчизняному правознавстві та філософії права

Abstract

Серед сучасних філософсько-правових шкіл і окремих дослідників антропологічний принцип права вважається одним із визначальних. Так, вітчизняний дослідник О.Ф.Скакун окремий розділ своєї монографії «Теорія Держави і права» присвячує взаємозв’язку демократичних правових інститутів з правами особи та участю громадян у право творенні [13]. Його теоретичні висновки ґрунтуються на антропологічній концепції В.С.Нерсесянца згідно з якою в сутності права і в площині його існування лежать свобода, правоздатність і правосуб’єктність перш за все індивідів, фізичних осіб, а не надіндивідуальних об’єднань, інститутів, формувань. Водночас, на думку цього дослідника, не слід змішувати вихідний характер суб’єкта права з його позаправовою данністю. Навпаки, особистість, суб’єкт права у абстрактній формі персоніфікують буття (сутність) права у сфері його існування. Суб’єкт (особистість, особа) тільки тому і є правовим суб’єктом (правовою особистістю), що уособлює правове буття, принцип права і є його активним носієм і реалізатором. Фігура суб’єкта права передбачає наявність права, дійсність буття права і реальну можливість його здійснення. У той же час поза відповідної правової ситуації немає сенсу і в самому суб’єкті права [7, с.44].