Мистецтво відтворення традиційних головних уборів Полтавщини

Abstract

У давнину головний убір відігравав дуже велику роль в традиційному костюмі, без нього як святковий, так і повсякденний традиційний український стрій вважався незавершеним. Жіночий головний убір завжди був складним і змістовним. Головна й принципова різниця між дівочим та жіночим головним убором – жінки мали повністю покривати волосся після заміжжя. У дівчат же було розмаїття зачісок і уборів, майже всі вони були вінкоподібні. Відомий дослідник і етнограф Хведір Вовк писав, що на Лівобережжі України, зокрема на Полтавщині та Харківщині, дівчата вплітали «гладкі та однобарвні» стрічки в кінець коси (так званий «кісник») і так її залишали спускатися по спині. Носили також хустки з різних дорогих тканин, таких як «міняна», що змінює колір під різним кутом нахилу. Не меншим попитом користувалися «Тернові» або вибійчані хустки, з візерунками, нанесеними фарбою на тканину. Заміжні жінки носили очіпки – шапочки, що шилися з бавовняної, вовняної, шовкової або парчевої, особливо коштовної, тканини (рис. 1). Задня частина очіпка мала закривати й тримати купи волосся.