Проблема позитивізму в традиції українського філософського дискурсу у творчості М. Іванейка

Abstract

Період української філософії 20 — 30-х років ХХ століття один з найменш досліджених у вітчизняній історіософії. Причин такого «нехтування» цією проблематикою було чимало, але можна назвати низку стрижневих та визначальних. Серед них насамперед хочемо виділити факт пресингу філософії існуючою тоді радянською системою, яка мала усі підстави вважатися тоталітарною. Філософія зводилася до ролі одного з важелів впливу формування суспільної думки керуючою комуністичною партією. З цього факту «випливає» наступне твердження про те, що філософії в окреслений період в Україні не було. Сьогодні, коли відсутня будь-яка цензура, потрібно повертатися до подібних «прогалин» в історії української філософії. У результаті таких історико-філософських екскурсів стає зрозуміло, що багато догм, нав’язаних нам колишньою системою не відповідають дійсності. 20 — 30-ті роки ХХ століття можна сміливо назвати періодом, який чекає своїх дослідників. Тому вважаємо, що подібні дослідження в історії української філософії зараз на часі.