Досвід фахової підготовки фармацевтів США до організаційно-управлінської діяльності в галузі

Abstract

У дослідженні проаналізовано комплекс джерел зарубіжного досвіду підготовки фахівців фармації, котрими визначено, що працівники фармацевтичної галузі зобов’язані мати менеджмент-організаційні навички керування персоналом та виробництвом, реалізацією лікарських засобів у широкому розумінні цього поняття та залежно від галузевої специфіки. Американські вчені особливої уваги надають формуванню в фармацевтів милосердя та здатності до максимального поліпшення безпеки пацієнтів (Е. Скотт); зосереджують увагу на необхідності морального виховання у фармацевтичних навчальних закладах (Д. Латиф); розвиток якостей культури фармацевтичних працівників вбачають у здатності до сервісно-орієнтованого партнерства, при цьому важливим вважаючи розвиток комунікативних якостей, тактовності, доброзичливості стосовно клієнтів аптеки (Д. Родіз). Викладачами-практиками США підтримано позицію щодо формування професійної культури, її деонтологічного складника у процесі викладання дисциплін «Фармацевтичний закон та етика», «Особиста опіка та елементарна медицина», «Фармацевтичний менеджмент» тощо. З’ясовано, що наявні освітні програми фармацевтичних факультетів США глибоко зорієнтовано на здобуття майбутніми фахівцями організаторських та адміністративних навичок; це уможливлює швидке перекваліфікування та реагування на динамічні зміни ринкових обставин. Акцентовано на необхідності додаткової післядипломної освіти, якій передують офіційні ступеневі програми для американських менеджерів-фармацевтів. Встановлено, що в навчальних планах підготовки фахівців фармації США існують дисципліни: фармацевтичний менеджмент, етика фармацевтичної діяльності, міжособистісні комунікації фахівців охорони здоров’я, фармацевтичне законодавство, економіка; при опануванні фахом професійного практичного менеджменту (Professional Practice Management) передбачено вивчення фінансового менеджменту, фармакоекономіки, стратегій стримування вартості, управління трудовими ресурсами та вибір спеціалізації за одним із напрямів фармацевтичного менеджменту (громадська фармація, підприємництво, дослідження виробництва ліків, управління фармацевтичним забезпеченням), що дає підстави робити висновок про увагу до формування організаційноуправлінської культури фармацевтів. У перспективі дослідницької діяльності з проблеми окреслено конкретизацію теоретичних підвалин і методичних аспектів упровадження американського досвіду підготовки фахівців фармації