Дегуманізація особистості: по той бік віри в утопію

Abstract

Актуальність дослідження. В умовах посттоталітарного суспільства, намагаючись на руїнах комуністичної утопії побудувати нову державу, вільну від догм та ідеологічних і світоглядних стереотипів, які були характерні для сторіччя, що минуло, ми перебуваємо під реальною загрозою породження нових утопічних мрій та нового тоталітаризму, оскільки, як і всі історично відомі перехідні етапи, сучасний етап «несе у собі варіативність можливих напрямків соціальної еволюції». Що є тим критерієм, який унеможливить деградацію і дегуманізацію нової ідеології та перетворення нової національної ідеї в іше одну утопію, як це відбулося з ідеєю комуністичною, коли замість проголошуваного гуманізму, загальнолюдського прогресу і вітьного розвитку особистості насправді ми отримали дегуманізацію, економічний і моральний (особливо!) регрес, тоталітаризм? Що зумовило подібну деградацію? Чи такий негативний і антигуманістичний варіант здійснення (завершення) комуністичної утопії був її перманентним наслідком, чи все ж таки стався випадково (внаслідок історичних умов, особливостей менталітету, ідеологічних перекручувань)? Відповідь на ці питання вимагає об’єктивного та плюралістичного погляду, зокрема, переоцінки ролі самої утопії та більш глибокого аналізу специфіки утопічної свідомості і різних її проявів. На цьому етапі важливо об’єктивно проаналізувати причини, що призвели до поширення радянського варіанту комуністичної утопії, а також простежити специфіку дії конкретної утопічної ідеології на людську особистість і спробувати визначити причини та методи її дегуманізаційного впливу, шо власне і є метою нашого дослідження. Для з'ясування цього ми розглянемо категорію блага (шо кладеться в основу кожної соціальної утопії) і спробуємо дослідити, яким чином його гуманний його зміст у комуністичній утопії переріс в антигуманний, а благо трансформувалось в антиблаго. Також розглянемо месіанство як таку категорію свідомості, за допомогою якої більшовики змогли активно популяризувати й поширювати власні ідеї в народних масах та використали її як основу для побудови державної ідеології.