Моніторинг якості управління науковою діяльністю в сучасному українському університеті

Abstract

Метою дослідження є виявлення успішних практик контролю й недоліків стратегічного планування та організації наукової діяльності в сучасних українських університетах. У роботі проведено аналіз досвіду організації наукової діяльності в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка (тут і далі – ПНПУ) з подальшим співвіднесенням із практикою в інших навчальних закладах України. У дослідженні подано результати моніторингу думки 140 науково-педагогічних працівників ПНПУ, 31 завідувача кафедр інших українських університетів та 24 представників рад молодих учених країни щодо оцінки власної діяльності та важливості показників наукової роботи на основі опитувальника шкали Лайкерта. Методику описової статистики використано для: аналізу відповідей, збору даних, формулювання пропозицій стосовно підвищення ефективності наукової діяльності співробітників. Автор аналізує канали зв’язку між адміністрацією (ректорат, заступники деканів з наукової роботи, завідувачі кафедр) та науково-педагогічним персоналом; визначає рівень комунікації для забезпечення усвідомлення існування градації оцінки. У статті трактовано погляди на принципи рейтингових набору балів, співвіднесення індивідуального та колективного внеску, нерозуміння рівнозначності усіх складових у формуванні рейтингу та змішування наукової й інших видів діяльності. Дослідження порушує питання міксу понять – щорічного наукового рейтингу з іміджем науковця, індексом Гірша. Відбувається тлумачення відмінностей між інструментом стимулювання наукової роботи та засобами активізації структурних підрозділів (міжнародного відділу, відділу аспірантури, адміністрації по забезпеченню безкоштовного стажування чи безоплатних наукометричних публікацій). Надано зауваження щодо розробки системи матеріального стимулювання, яку б відчували окремі науково-педагогічні працівники та структурні підрозділи, що унеможливило б набір низьких (часто нульових) показників наукової роботи через розчарування ступенем оцінки власної роботи. Підняте питання того, що рейтинг повинен враховувати різноплановість спеціальностей закладу вищої освіти та унікальності роботи персоналу. Висловлено потребу надавати освітянам право обирати сферу, в якій вони матимуть змогу проявити себе та забезпечити відповідний рейтинг, що впливатиме на нарахування доплат (як приклад, рейтинги наукової, методичної, соціально-іміджевої роботи, коли наукова робота обраховується за результатами оприлюднення наукового продукту, методична – за наслідками виконання освітнього компоненту, впровадження методичних розробок і може формуватися з урахуванням оцінки студентами якості викладання, соціально-іміджева – формуватиметься за результатами профорієнтаційної, соціокультурної, іміджевої, виховної роботи освітянина).