Філософія історії російського "українського питання"

Abstract

Нині можна вже впевнено стверджувати, що ґрунтовна книга російського історика-славіста А. Міллера ««Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ в.)» пройшла поза увагою української критики. А дарма. Північного сусіду з його екстравагантними «тузлинськими проектами ліберальної імперії» залишати без пильного критичного нагляду ніяк не можна. Праця Міллера заслуговує на особливу увагу. Хоча б тому, що це — «первая книга о русско-украинских отношениях в ХІХ в., написанная в России после 1917 г.» [1, с.21]. Крім того, тому, що авторське бачення українського питання виходить за межі російсько-українського дискурсу: з автореферату дисертації, по темі якої була опублікована монографія, ми дізнаємося, що «апробация основных положений работы производилась также в ходе преподавания на историческом факультете Центрально-Европейского Университета (Будапешт), где в 1996 — 1999 гг. соискатель ежегодно читал курсы «Имперский порядок в России — этнический аспект» и «Западные окраины Российской империи» (каждый курс — по 13 лекций и столько же семинаров)» [2, с.21]. Виходить, що центрально-європейські студенти розумітимуть українське питання зі слів росіянина А. Міллера.