Проблема «церква і поступ» у спадщині діячів українського національного відродження

Abstract

Одна з малодосліджених проблем історії українського релігієзнавства — уявлення видатних діячів українського національного відродження про визначальні характеристики церкви взагалі та її здатність до поступу зокрема. Однак це питання безпосередньо пов’язане з важливими науковими завданнями. Перш за все, зрозуміло, йдеться про те, що у такий спосіб ми відтворюємо історію вітчизняного вчення про релігію, що дає нам змогу уявляти українське релігієзнавство як цілісний феномен. У той же час, таке історико-релігієзнавче дослідження має безпосереднє відношення до сучасних наукових пошуків, оскільки, як відомо, релігієзнавство до певної міри завжди є історією релігієзнавства. А тому погляди з минулого українського релігієзнавства можна розглядати як варіанти відповідей на сучасні питання: чи спроможна церква як релігійна організація до поступальних рухів, а чи ж вона постає винятково консервативною інституцією? Мета пропонованої статті вбачається в тому, аби висвітлити уявлення діячів українського руху про характер, «механізм» та наслідки поступу церкви, з’ясувавши при цьому спільне й відмінне у їхніх поглядах. У такій постановці дана проблема в науковій літературі вирішується вперше.