Особа у контексті суперечливих вимірів європейської традиції: Теоретична рефлексія та історична практика

Abstract

Притаманна філософії традиція аналізу особи, в різних соціальних контекстах набуває особливого значення та актуальності за нових суспільно історичних умов сучасної Європи та України. Глобалізаційні процеси, шо стрімко стають інтегральними складовими європейського соціуму, потребують не просто теоретичного осягнення гуманістичного виміру суспільного буття, але й глибинного, цілісного аналізу базового чинника його оновлення — персони, соціокультурних та онтологічних складових її становлення, формування та функціонування. Актуальність досліджуваної проблеми полягає ше й тому, шо, попри втішні декларації науковців, політиків, представників бюрократичного апарату, поняття та проблема особи опинилася на маргінесі соціогуманітарних та філософських досліджень. Зважаючи на це, визріла нагальна потреба у зваженій теоретичній рефлексії цього соціального та соціокультурного феномена. Важливим видається критичне та творче переосмислення існуючої теоретичної та практичної спадщини в європейській традиції. Нагальною є необхідність прискіпливої уваги до феномена особи в суперечливих цивілізаційних вимірах, усвідомлення конкретно-історичних детермінант та соціальних механізмів її формування, з'ясування статутних відмінностей особистісного буття в різних соціальних та соціокультурних системах. У контексті цієї проблематики відсувається суперечність скіадових цілераціональності та ціннісної раціональності, які супроводжують європейську традицію протягом тривалого історичного часу. В українському суспільстві, особа вимушена існувати у викривленій формі соціальності і стверджувати спотворені ціннісні орієнтири. Автор фокусує увагу на небезпеку впливу філософії суб’єктивізму на соціально-історичну практику Європи та України, яка часто густо не відповідає високим гуманістичним принципам. Таким чином, розвиток особи в європейській традиції тісно пов’язаний з суперечливими формами соціальності. Мова йде про конфліктні виміри існування людини в клієнтельному ідеократичному суспільстві тотальної несвободи та в громадянському суспільстві, вільному від форм примусу та вертикального підпорядкування. Саме в європейській традиції постійно загострюються базові проблеми філософії суб’єкта, суперечності між вимірами цілераціональності та ціннісної раціональності, між економікою та етикою, між свободою та несвободою, суб’єктивною візією та об’єктивністю. Ця суперечність простежується як на рівні теоретичного аналізу, так і в контексті історичної практики. Особливо актуальними ці проблеми є в сучасній Україні, яка волею своєї політичної еліти опинилася на маргінесі європейських процесів. Втім, попри власні специфічні проблеми, пов’язані з неструктурованістю українського суспільства та відсутністю «модульної особистості», українська особа приречена долучитися до базових параметрів європейської традиції.