|
DSpace of Korolenko Poltava National Pedagogical University >
Наукові видання >
Філософські обрії >
2004(12) >
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2047
|
Назва: | Синергетична інтерпретація історії як альтернатива історицизму |
Автори: | Шакун, Н.В. |
Ключові слова: | історицизм та історизм К. Поппера філософія історії синергетика |
Дата публікації: | 2004 |
Видавець: | Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка |
Короткий огляд (реферат): | Сучасна ситуація в Україні загострила багато проблем науки і освіти, в тому числі й
питання дослідження історії. Незважаючи на існування багатьох підходів до вивчення
історії (цивілізаційний, формаційний, системний та інші), шо претендують на роль
основоположних, ключові завдання методології історичного дослідження — визначення
предмету, понятійного апарату, методів, котрі відіграють засадничу роль у вивченні
історії, у повній мірі лишаються нерозв’язаними. Дається взнаки і догматичне розуміння історії. Воно засноване на абстрактно-утопічних ідеях, довгий час панувало в освіті та науці, а нині також задає «кут зору» тлумачення історії. Якщо десятиліття тому історія тлумачилась під «кутом зору» будівництва комунізму, то тепер — це «курс» на побудову ринкового суспільства або ж на створення громадянського, інформаційного, плюралістичного суспільства тощо. Загалом в
царині філософсько-методологічного аналізу історії існує багато нерозв’язаних питань.
Одне з них виникло ше в 40-і роки XX ст., коли К. Поппер ввів у науковий вжиток термін
«історицизм», шо дешо ускладнило розуміння змісту поняття «історія». Зокрема, виникло
питання про те, в якій мірі можна вважати історичними тексти, шо описують події
життєдіяльності саме під певним «кутом зору», а не «об’єктивно». Розв’язанню цього
питання сприяє, на наш погляд, синергетична методологія, яка поки шо майже не
використовується в історичних та філософсько-історичних дослідженнях. Будучи принципово антидогматичною, вона спроможна сприяти вирішенню завдань філософії історії. Отже, мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати, якою мірою доцільне
використання терміну «історицизм» в контексті синергетичної методології історичного пізнання. Авторка в цьому сенсі дотримується дослідницько-методологічної стратегії, шо розробляється нині в Україні В. Андрущенко, І. Добронравовою, В. Лук’янцем, О. Соболь та іншими вченими. У статті розглядається проблема історицизму й історизму в тлумаченні К. Поппера. Авторка вважає, що з погляду синергетики як історицизм, так і історизм в тлумаченні
К. Поппера слід вважати крайнощами. Синергетика хоч і не визнає мету історії, але
визнає одночасність як упорядкування суспільного хаосу, так і появу нових його видів і форм, що відкриває можливість такого тлумачення історії, яке буде альтернативою
версії історицизму та історизму К. Поппера. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2047 |
Розташовується у зібраннях: | 2004(12)
|
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.
|