Синергетична інтерпретація історії як альтернатива історицизму

Abstract

Сучасна ситуація в Україні загострила багато проблем науки і освіти, в тому числі й питання дослідження історії. Незважаючи на існування багатьох підходів до вивчення історії (цивілізаційний, формаційний, системний та інші), шо претендують на роль основоположних, ключові завдання методології історичного дослідження — визначення предмету, понятійного апарату, методів, котрі відіграють засадничу роль у вивченні історії, у повній мірі лишаються нерозв’язаними. Дається взнаки і догматичне розуміння історії. Воно засноване на абстрактно-утопічних ідеях, довгий час панувало в освіті та науці, а нині також задає «кут зору» тлумачення історії. Якщо десятиліття тому історія тлумачилась під «кутом зору» будівництва комунізму, то тепер — це «курс» на побудову ринкового суспільства або ж на створення громадянського, інформаційного, плюралістичного суспільства тощо. Загалом в царині філософсько-методологічного аналізу історії існує багато нерозв’язаних питань. Одне з них виникло ше в 40-і роки XX ст., коли К. Поппер ввів у науковий вжиток термін «історицизм», шо дешо ускладнило розуміння змісту поняття «історія». Зокрема, виникло питання про те, в якій мірі можна вважати історичними тексти, шо описують події життєдіяльності саме під певним «кутом зору», а не «об’єктивно». Розв’язанню цього питання сприяє, на наш погляд, синергетична методологія, яка поки шо майже не використовується в історичних та філософсько-історичних дослідженнях. Будучи принципово антидогматичною, вона спроможна сприяти вирішенню завдань філософії історії. Отже, мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати, якою мірою доцільне використання терміну «історицизм» в контексті синергетичної методології історичного пізнання. Авторка в цьому сенсі дотримується дослідницько-методологічної стратегії, шо розробляється нині в Україні В. Андрущенко, І. Добронравовою, В. Лук’янцем, О. Соболь та іншими вченими. У статті розглядається проблема історицизму й історизму в тлумаченні К. Поппера. Авторка вважає, що з погляду синергетики як історицизм, так і історизм в тлумаченні К. Поппера слід вважати крайнощами. Синергетика хоч і не визнає мету історії, але визнає одночасність як упорядкування суспільного хаосу, так і появу нових його видів і форм, що відкриває можливість такого тлумачення історії, яке буде альтернативою версії історицизму та історизму К. Поппера.