Культуротворчий потенціал історії у сучасному соціальному просторі України

Abstract

На початку третього тисячоліття нової ери людської цивілізації, у час, коли 24 години історії можуть вмістити кількість подій, що раніше відбувалися протягом століття, у час кардинальних трансформацій ідей і поглядів, що грунтуються на апостеріорному і апріорному знанні, яке знаходить своє відображення в проектах соціуму щодо постсучасності, особливої ваги набуває ціннісно-епістемологічне значення культуротворчого потенціалу історії. Найбільш рельєфно це спостерігається при виявленні суспільств, які переходять від командно-адміністративної моноідеологічної системи до демократії, ранкової економіки та полідеологічних орієнтацій. Саме таким є сучасне українське суспільство. Історія належить до фундаментальних гуманітарних дисциплін котрі мають яскраво виражений культуротворчий потенціал. Завдяки історичній науці та освіті здійснюється процес освоєння і передачі досвіду від покоління до покоління, через уроки історії йде вивчення минулого з метою пізнання його сучасного і перспектив розвитку в майбутньому. Історична наука і освіта формують і забезпечують реалізацію в пізнанні історичного підходу і методу, які дозволяють здійснити осягнення предмету (явища, процесу) в його розвитку, становленні, багатоманітності фаз (стадій, етапів). Ґрунтуючись на досвіді поколінь, історія постає різними варіантами організації форм життєдіяльності, основою культуротворчого процесу, багатомаїттям ідейних підходів до розвитку суспільних відносин. Історія є атрибутом будь-якої культури й існувала завжди, хоча й у різних формах. Сьогодні вона має науковий характер, але це не єдино можлива форма історичного пізнання. У деяких культурах історія втілювалась у міфах, епосі, священних переказах тощо. Та справа не стільки у формі, скільки у тому, як правильно зорієнтуватися у змістовному характері матеріалу. Нам здається, що тут у пригоді має стати звернення до минулого, зокрема, кращих зразків вітчизняної культури, завдяки яким можна здійснити правдиве осягнення історії. Таким чином, осягнення історії за допомогою культури, мистецтва та релігії може бути дуже ефективним за умови врахування при її викладанні у школі та вузі різнобічних та різнопланових аспектів, особливостей, характерних рис. У свою чергу, історія ефективно допомагає вказаним феноменам зайняти гідне місце у життєдіяльності нинішнього суспільства.