Погляди на історію та її закони в українській філософії XI-XVI ст.

Abstract

Мета даної статті якраз і полягає в тому, щоб спробувати внести деяку ясність, принаймні наблизитися до неї, в питаннях розуміння історії та її законів в українській філософській думці ХІ — ХVI ст. Оскільки, як зазначалося вище, історичне пізнання в загальних рисах набуває форми «розсіювань» і «посилань», остільки методологічною основою даного дослідження виступає діалектика, тобто «діалог» із авторами, які в хронологічному вимірі належать до творців джерел філософського осмислення людини і суспільства. Діалектика в цьому смислі передбачає використання комплексу більш конкретних методик: компаративістики, аналізу (критики), теоретичного експерименту тощо. Певною мірою ці методики перегукуються із методиками, запропонованими постмодернізмом: конотацією, деконструктивізмом, бінарністю і т. д. Отже, дана стаття враховує і складність діалектичної методології, і її важливість, як філософського методу розуміння історії.