Закони логіки як предмет дослідження в спадщині професорів філософії Київської духовної академії

Abstract

З огляду на нагальні завдання духовного відродження та розвитку української філософської культури, особливо актуальним є сьогодні звернення до творчої спадщини вітчизняних мислителів минулого. Важливу роль у цьому процесі покликане зіграти вивчення та визначення як загалом дійсного місця київської духовно-академічної філософії XIX ст. у духовному житті України, так і, зокрема, визначення ролі логіко-гносеологічної проблематики в цій філософії. Сучасний стан опрацьованості філософського доробку представників київської духовно-академічної філософії XIX ст. Василя Миколайовича Карпова (1798— 1867), Йосипа Григоровича Міхневича (1809 — 1885), Ореста Марковича Новицького (1806 — 1884) та Петра Івановича Ліницького (1839— 1906) створюють необхідні передумови для систематичного відтворення та об’єктивної оцінки їх філософських поглядів, які досі ще залишаються маловивченими. Деякі аспекти логіко-гносеологічної проблематики філософських поглядів В. Карпова та П. Ліницького висвітлені автором цієї публікації у ряді статей. Слід підкреслити також ті монографії, де автори побіжно торкаються проблеми розкриття філософських уподобань вищеназваних мислителів, а також і публікацій, які з’явилися в останні роки в енциклопедичних і в новітніх підручниках з історії української філософії.