Оригінальність і самобутність філософії Григорія Сковороди

Abstract

У статті здійснено аналіз оцінки філософії Григорія Сковороди, яка не вписується у традиційний історико-філософський образ, заснований на способі філософствування західноєвропейської філософії Нового часу. Визначено причини різних, часто взаємовиключних, версій інтерпретації філософії українського мислителя. Доведено, що філософія Г. Сковороди є унікальним прикладом синкретизму самобутньої філософської системи і його власної життєвої позиції. В основі сковородинівського світорозуміння лежить “вічна філософія”, як премудрість. Бажанням Г. Сковороди було не відкриття якихось нових принципів чи побудова оригінальної, в чомусь істотно відмінної від усіх інших філософської системи, а прилучення до вищих істин буття для практичного втілення їх у повсякденному житті. Показано, що філософія Г. Сковороди відкриває перед нами цілісне бачення й сприйняття усього сущого, чого бракує не лише сучасним людям, а й сучасній “професійній філософії”. Розкрита сила і значення самобутнього творчого спадку мислителя для української філософії в контексті ідей антеїзму, кордоцентризму та глибоких екзистенціальних мотивів.