Уміння віднаходити ім’я

Abstract

Книжка віршів Раїси Плотникової «Без фіранок». Уже на етапі до-читання - своєю назвою, поліграфією - вона встановлює правила гри: можливий контекст рецепції та напрямок інтерпретації. Оголена юнка, занурена в мрії, спомини або сни, на тлі криваво-ядерного, хочеться сказати, Правсесвіту (настільки вдало пензель художника Віктора Юр’євича передав на обкладинці ідею першопочатку, первинного творення об’єктів і сутностей, що мимоволі виривається з пам’яті тичининське, сонячнокларнетне... Відкриває збірку осінній мотив - елегійно-медитативна «Філософія осені», де осінь - ще й алегорія зрілості, часу підсумування й звіту, і нагадування про плинність малого (людського, природного) та нескінченність великого (Божого) світоустрою. Уся збірка пронизана цим надзвичайно глибоким, цікавим у багатьох своїх висновках, натхненним самоаналізом, одним із пунктів якого є «оглядання з осені» - на пережите, але не перебуте, на те, що стало фрагментом особистості, закарбувалося неперехідним топосом у свідомості. Поетка виписує свою «малу територію», з якої виросла і з якою зрослася. Себто вже на початку книги авторка демонструє своє глибоке занурення в буття, в його філософські, соціальні, психологічні, чуттєві виміри, розгортаючи таке собі екзистенціональне панно, своєрідний «пазл».