«У сповіді молитвенних розмов»: поезія Олександра Пушка

Abstract

Літературно-критичний роздум розпочнемо з офіціозу, а саме: «У полтавському видавництві «Дивосвіт» нещодавно видрукувано книгу «Завтра» молодого поета Олександра Пушка (1992 року народження). Вона охоплює три розділи (30/23/22 вірші відповідно)». Додамо ще й відомі для загалу твердження: 1) найкращими з-поміж письменників чомусь стають передовсім ті, хто не має філологічного фаху (Євген Маланюк - за освітою і професійною діяльністю інженер; Володимир Сосюра - закінчив сільгоспучилище тощо); 2) історія літератури знає кілька прикладів того, як дебютні збірки, засвідчуючи непересічний талант авторів, уводили їх одразу до когорти перших митців (маємо на увазі «З журбою радість обнялась» Олександра Олеся чи «Сонячні кларнети» Павла Тичини та ін.). Нагадані факти дотичні й до Олександра Пушка: він - студент Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (навчається із задоволенням, демонструє солідні знання). Його перша поетична збірка «Завтра»... Ми поціновуємо її як таку, що репрезентує Пушка справжнім талантом. Виокремлюємо такі посутні риси збірки, а отже, й риси ідіостилю автора. Передовсім наголошуємо на циклічності як провідному прийомі, до якого вдався Олександр у «Завтра». Найперше - циклічність на рівні часу. Наступна стильова ознака творів/ творчості Олександра - міфологізм. Пушко (кажемо про Пушка-поета) має стовідсоткову українську ментальність, адже у своїх віршах поєднує язичництво та християнство. У віршах збірки «Завтра» автор художньо реалізує чимало мотивів, які, проте, можна виокремити в кілька груп: - мотив самотності; - мотив творчості і творення; - мотив душевного неспокою; - мотив кохання; - мотив пророцтва, в основі якого тривога за світ, його гармонійне існування. Таким чином, домінантними особливостями мистецької манери Олександра Пушка як автора збірки «Завтра» є: циклічність, передовсім часова; міфологізм, що виявляється в трансформації календарних, есхатологічних і теологічних міфів у нову надчуттєву реальність; інтелектуальність, підкріплена тонким ліризмом; оригінальна метафорика текстів; тяжіння до зорових образів, творених на основі асоціативності. Творчість Олександра Пушка відзначається філософським світосприйняттям, культурницьким спрямуванням, трансформацією буденного в символічне, невичерпністю образів. Його поезія - це надчуттєве розуміння соціуму, людини, самого себе.