Атомізований синтаксис: необхідність чи мода?

Abstract

Висловимо сзої міркування з приводу поліаспектної інтерпретації Олександром Межовим мінімальних семантико-синтаксичиих одиниць як функціонально-граматичного феномена і як упорядкованої системи з властивою їй внутрішньою організацією й зовнішніми зв’язками. Стосовно останніх, то авторська позиція досить чітка й послідовна: мінімальні семантико-синтаксичні одиниці, або синтаксеми чи семантичні компоненти, самі по собі не можуть існувати, вони своєрідний будівельний матеріал для інших одиниць синтаксису, складніших за своєю суттю й самодостатніх, здатних функціонувати автономно, зберігаючи свій статус - номінативності (для словосполучень), комунікативиості (для речень). Тепер заввага щодо внутрішньої організації. В українському мовознавстві досі не створено комплексного дослідження, яке об’єднувало б усі різновиди мінімальних семантико-синтаксичних одиниць як систему предикатних і непредикатних знаків, - так умотивовує необхідність, актуальність, перспективність своєї роботи Олександр Григорович і пропонує впорядковану ним систему цих одиниць із притаманними їй кваліфікаційними ознаками, класифікаційними параметрами, специфічною ієрархією, варіативністю, похідністю, семантичною та структурною особливістю й іншими атрибутами системності. Важливо наголосити, що ідентифікування диференційних рис тієї або тієї мінімальної одиниці, як і встановлення їхніх збіжних властивостей, завжди здійснюється не окремішньо, а обов’язково на якомусь жорстко впорядкованому системному тлі. Це вигідно вирізняє авторську точку зору, впотужнює, робить її переконливою, це, зрештою, один із найзначущіших і найпозитивніших моментів рецензованої праці.