Виховання філософією (питання етики в гуманістичній педагогіці Італії XV ст.)

Abstract

Епоха Відродження — своєрідний, неповторний час в історії європейської цивілізації. Вона вражає багатством яскравих талантів і досягнень у різних галузях культури. Дух оновлення, який мав місце тоді, торкнувся і педагогіки. Звільняючись від середньовічної схоластики, вона шукала нових ідеалів, методів і форм виховання духовно і фізично гармонійної, всебічно розвиненої особистості. Її ідеї не втратили актуальності і в наш час. Гуманістична педагогіка була значною мірою «вихованкою філософії». Колискою для її стали гуманістичні знання (studia humanitatis), а ідейним стрижнем — гуманізм. Гуманістичний ідеал сформувався передусім у моральній філософії (етиці) і збагачувався в інших галузях ренесансної культури. Між новою педагогікою і філософією існував тісний зв’язок, вони розвивалися пліч-о-пліч. Філософи —моралісти, які розробляли нову, світськи орієнтовану етику, самі виступали вихователями суспільства, а їх твори мали яскраво виражений педагогічний характер.