Розвиток комунікативно-мовленнєвих навичок дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання

Abstract

Спілкування вважається важливим чинником становлення особистості й провідною діяльністю людини, яка задовольняє її особливу потребу в контакті з іншими людьми. Процес спілкування в науковому просторі прийнято називати терміном «комунікація», а його значення полягає в забезпеченні можливості суб'єктам взаємодії обмінюватися інформацією про навколишню дійсність, формувати переконання, погляди, характер, а також отримувати уміння і навички, потрібні для успішного виконання предметної діяльності. Головною метою комунікації є задоволення людиною своїх біологічних, соціальних і духовних потреб. Згідно з поглядами вітчизняних психологів (Л. С. Виготського, А. В. Запорожця, О. М. Леонтьєва, М. І. Лісіної, С. Л. Рубінштейна, Д. Б. Ельконіна та ін.), спілкування виступає однією з основних умов розвитку дитини, найважливішим чинником формування її особистості, врешті, провідним видом людської діяльності, спрямованої на пізнання і оцінку самого себе через посередництво інших людей.