Символічні числівники у поетичному діалозі двох століть

Abstract

Умовою естетичного існування художнього тексту, на думку Ф. Ортеги-і-Гассета, є «відкрита система, діалогічні висловлювання, зорієнтовані на певний тип сприйняття» [3, с. 305]. Якщо читач не почує відзвуків інших голосів, він все одно сприйматиме вірш, але на певному рівні розуміння, не відчувши глибин підводних течій прихованих смислів. Ю. Лотман назвав текст художнім генератором сенсу, мислячим пристроєм, налаштованим на роботу зі співрозмовником. Цим визначається глибоко діалогічна природа свідомості. Щоб активно працювати, свідомість потребує свідомості, текст – тексту, культура – культури. Уведення зовнішнього тексту до іманентного світу внутрішнього сенсу є умовою роботи механізму поетичної поліфонії, здатної, за думкою вченого, «призвести не тільки до адаптації зовнішніх повідомлень і введення їх до пам'яті культури, а й слугувати стимулами її саморозвитку, що дає непередбачувані результати» [2, с. 153–154].