Про екзистенційні аспекти феномену культури

Abstract

«Культура є стиль життя і в цьому сенсі вона є творчість самого життя, але не підсвідома, а усвідомлена; культура визначається зростанням людської самосвідомості; вона є розповідь про зростання нашого «Я»; вона — індивідуальна й універсальна водночас; вона передбачає перехрестя індивіда та універсуму; перехрестя це є наше «Я», єдино надана нам інтуїція; культура завжди є культурою якогось «Я»» [2, с.91]. Актуальність обраної теми зумовлена загальними для українського суспільства пошуками дійсних принципів власного розвитку і необхідністю впровадження в соціальну практику принципів культурного розвитку людини і суспільства. Ті зміни, які переживає наше суспільство, призвели до зниження загальної культури, особливо серед молоді, до спрощення взаємостосунків, нівелювання усталених правил і норм: відчуження від тисячолітньої культури людства та національної культури зокрема, відсутності сформованого світогляду, неготовності молоді у більшості випадків до створення власної культури, яка могла б стати надбанням нації на тлі культурних досягнень інших народів.