Дослідження жіноцтва XVIII століття в західноєвропейській історіографії

Abstract

Жіноча історія, як одне з предметних полів історичної антропології, виокремилася в окрему галузь досліджень ще у 1970-х рр. В Україні цей напрям набув популярності лише наприкінці 1980-х рр. [13, с. 211; 6, с. 159]. Із-поміж концептуальних досліджень «жіночої історії» західноєвропейських авторів необхідно виокремити п‘ятитомне видання під загальною редакцією французьких істориків Ж. Дюбі та М. Перро. Третій том цього видання, який упорядкували Н. Земон Девіс та А. Фарж, повністю присвячений історії жінок на Заході в ранньомодерну епоху [4]. У зібраних у цьому виданні дослідженнях майже двох десятків західних науковців розглядаються проб-леми присвячені різним аспектам життя жінки в тогочасному суспільстві Заходу. Починаючи від народження дівчини, виховання, отримання освіти, зростання її сексуальності. Дослідники тор-каються й інших маловідомих сторінок «жіночої історії»: зовнішнього вигляду, поняття жіночої краси та косметики, сексуальності, любові, цнотливості, материнства, а також громадським вподобанням жінок у різних сферах життя: політиці, журналістиці, мистецтві тощо. Не залишилися поза увагою й маргінальні аспекти: проституція, злочинність, відьомство та навіть бунтарство.