З історії одного експоната. До 125-річчя появи ікони Спаса Нерукотворного в Тарасовій світлиці

Abstract

Ось уже понад двадцять років Кобзареві шанувальники, які приїздять вклонитися його могилі, мають змогу оглянути і відновлений перший народний музей Кобзаря - Тарасову світлицю. Усе в хатині, як і колись. Сіни розділяють її на дві половини. У правій - кімната, в якій жив із родиною доглядач могили І.О. Ядловський. У лівій половині хатини - відновлена Тарасова світлиця. Експозиція в ній - 1912 року. Адже до наших днів зберігся великий, мистецьки оформлений металевий вінок, покладений на могилу Т.Г. Шевченка актором Московського з художнього театру Г. Бурджаловим 27 травня 1912 року. Та є в цьому відновленому першому музеї Кобзаря ще одна меморіальна річ, яка на двадцять п’ять років старша за вінок. Це - ікона Спаса Нерукотворного. Її 1888 року подарував для Тарасової світлиці канівський нотаріус Захарій Іванович Краковецький зі своєю родиною - із дарчим написом на звороті. Отже, 11 червня 2013 року маємо 125-роччя з того часу, як ікона з’явилась у музеї.