Петриківський розпис як символ українського народу

Abstract

Людина за своєю природою – митець. Усе, що її оточує і до чого торкаються її руки, вона намагається зробити прекрасним. Подивіться навкруги: там, де виникає краса і гармонія, – починається мистецтво. Своєрідним символом – візитівкою українського мистецтва став петриківський розпис, або «петриківка» (назва походить від селища Петриківка, що на Дніпропетровщині, де сформувався цей вид народного декоративного малярства). Побутові речі з візерунками в стилі «петриківки» збереглися з XVII ст.! Петриківський розпис було внесено до Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО (2013). Етапи становлення петриківського розпису досліджували науковці Б. Бутник-Сіверський, Н. Глухенька, Т. Кара-Васильєва. Петриківський розпис увиразнюють такі прийоми розташування елементів, що укладаються в архаїчні («дерево життя», «бігунець»), натурні («букет», «вазон», «s-подібна гілочка», «кущ»), побутові («килимок», «віночок») форми. Їх зображенню властива симетрія (осьова, дзеркальна, діагональна та ін.), пропорційність, масштабність мотивів у центрі та поступове їх зменшення до країв, що створює своєрідний ефект реалій природи.