Діалогічність і автотематизм у новелістиці Миколи Хвильового

Abstract

Чи можна до кінця пізнати феномен Миколи Хвильового-художника та які методи для цього гожі? Кожен дослідник - початківець він чи досвідчений - відкриває і з’ясовує тільки один штрих або одну грань широкого творчого діапазону митця, а цілісна конструкція залишається поза зоною досяжності. І чи не найбільш помічною тут є філософія літератури та феноменологічний і герменевтичний методи - включно з іншими традиційними. У статті новаторські аспекти прози Миколи Хвильового досліджуються під кутом зору автотематичної манери письма. Значну увагу приділено виявам свідомого «оголення прийому» письменником, його активному втручанню в наративний світ новел. Крім того, у роботі аналізуються варіанти автотематичного фокусування авторського «я» в плині оповіді. Завдяки цьому простежуються випадки озвучення авторського голосу як прийому гри з читачем і як жанротворчого чинника.