Потаємна філософія педагогіки А. С. Макаренка

Abstract

У колонії ім. Горького, що існувала спочатку в с. Ковалівці на Полтавщині, а потім у Куряжі під Харковом, було організоване гуманне, демократичне мікросуспільство. Однією з головних його педагогічних ідей було виховання особистості в колективі і через колектив. Організація чіткого режиму трудової життєдіяльності через самоврядування давала високі результати. Колектив дітей ділився на різновікові загони; на чолі загону був командир, котрий обирався на 3-6 місяців. Була рада комунарів, що вирішувала важливі організаційні питання. Вищий орган самоуправління – загальні збори, рішенню яких підкорялися всі, навіть учителі, вихователі й сам завідуючий. Ідея педагогічної доцільності, яка успішно реалізована в педагогічній практиці А.С. Макаренка, тісно переплітається з поняттям «здорового глузду», на чому акцентує увагу Анрі Бергсон: «Можна бути глибоким математиком, обізнаним фізиком, тонким психологом ... і в той же час хибно розуміти дії іншого, погано розраховувати свої, ніколи не адаптуватися до середовища, накінець, бути позбавленим здорового глузду... Здоровий глузд, який можна було б назвати соціальним глуздом, є вродженим у нормальної людини, як і вміння говорити...» [1, с.113-114].