Реалізація Макаренком ідей народної педагогіки в гуманному ставленні до вихованців

Abstract

Аналіз педагогічної спадщини А.С. Макаренка дозволяє стверджувати, що важливим у гуманному ставленні до вихованців лежить народна мудрість. Так, у народі говорять, що діти – це квіти нашого життя. На жаль, багато з цих «квітів» з певних об’єктивних причин у 20 роках XX століття були викинуті за борт життя... самим життям. Таких дітей у той час називали безпритульними. Вони потребували допомоги. Сподівались на неї... і отримали її. Серед тих людей, хто прийшов їм на допомогу, був і Антон Семенович Макаренко, який з молоком матері увібрав у себе любов до людей, до рідного краю, до всього живого. Ці риси поєднувались із розумінням цінності і неповторності кожної людини, вмінням виявляти терпимість, доброзичливість, вимогу у поєднанні з повагою до кожної дитини.